Якщо ти купуєш те, що тобі не потрібне,
то скоро продаватимеш те, що тобі потрібне.
Бенджамін Франклін
06 червня 2011 року набирають юридичної сили Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» (надалі за текстом Закон № 2736-VI) та Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (надалі за текстом Закон № 2735-VI). Метою цих нормативних актів є визначення принципів введення в обіг в Україні нехарчової продукції й забезпечення її безпечності та здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції. Як вбачається законами визначені два режими: державний ринковий нагляд нехарчової продукції та контроль нехарчової продукції.
Спробуємо розібратися з тим, які ж правила встановлює законодавець для учасників правовідносин, пов’язаних з обігом нехарчової продукції. При цьому акцент ставитиметься саме на державний ринковий нагляд нехарчової продукції.
Для початку слід зазначити, що дія зазначених законів не поширюється на:
1. послуги та роботи;
2. харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів;
3. продукти тваринного походження;
4. корми, кормові добавки та премікси;
5. живі рослини і тварини;
6. продукцію людського, рослинного і тваринного походження, що безпосередньо використовується як репродуктивний матеріал, призначений для відтворення;
7. спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби;
8. лікарські засоби та ветеринарні препарати;
9. наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори;
10. ядерні матеріали, спеціальні матеріали, що розщеплюються, іншу продукцію у сфері використання ядерної енергії;
11. вироби військового призначення;
12. об'єкти містобудування;
13. продукцію, що була у вжитку, поставлена як предмет антикваріату або як продукція, що підлягає ремонту чи відновленню перед її використанням, за умови, що постачальник надає інформацію особі, якій ця продукція постачається, про необхідність її ремонту чи відновлення.
Одними із заходів ринкового нагляду Закон № 2735-VI називає перевірки характеристик продукції (виїзні або невиїзні), у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза.
У цілому заходи ринкового нагляду вживаються щодо продукції, яка:
- надається на ринку, в тому числі щодо одиниць чи партій введеної в обіг продукції, що зберігаються на складах виробників (імпортерів);
- представлена за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб;
- перебуває під митним контролем у разі призупинення її митного оформлення за результатами контролю продукції.
Аналізуючи положення Закону № 2735-VI та Закон № 2736-VI, можна зробити висновок про те, що здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції здійснюється переважно вже на стадіях, коли продукція введена в обіг і реалізується споживачам (користувачам).
Закон № 2735-VI дозволяє органам ринкового нагляду проводити планові та позапланові перевірки характеристик продукції. При цьому зазначається, що планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові – у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду (до речі їх перелік затверджений Постановою КМ України від 01.06.2011 № 573), а також посвідчень (направлень) на проведення перевірки. Зазначені документи повинні видаватися та оформлятися відповідно Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тобто з дотриманням вимог статті 7 зазначеного Закону.
Місцем проведення виїзної перевірки характеристик продукції можуть бути: торговельні та складські приміщення суб’єктів господарювання, місця використання продукції під час її монтажу та/або введення в експлуатацію, місце проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб, місце зберігання під митним контролем продукції.
Важливим знати про те, що строк проведення виїзної перевірки характеристик продукції не може перевищувати у розповсюджувача цієї продукції двох робочих днів, у виробника такої продукції – трьох робочих днів. Законодавцем також передбачена можливість призупинення строку проведення виїзної перевірки характеристик продукції у разі проведення експертизи (випробування) зразків продукції, відібраних під час перевірки, на час її проведення. Але в будь-якому разі законодавець передбачив, що продовження строку проведення виїзної перевірки не допускається (п. 3 ч. 10 ст. 23 Закону № 2735-VI).
Окрім поділу перевірок на виїзні та невиїзні, їх можна класифікувати також і за місцем знаходження продукції. У зв’язку із цим виділяють: перевірки у її розповсюджувачів, перевірки у її виробників та перевірки за місцем проведення ярмарків, виставок, показів.
Відповідно до Закону № 2735-VI перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів можуть бути плановими та позаплановими.
Підставами для проведення позапланових перевірок у її розповсюджувачів є:
- звернення споживачів (користувачів), органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, силовиків, громадських організацій споживачів.
При цьому в таких зверненнях інформація повинна відповідати наступним вимогам: а) у ній повинно йтися про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди;
б) відсутні відомості, за якими виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію
- факти, коли під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що:
а) він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам;
б) продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.
Що стосується проведення перевірок характеристик продукції у її виробників, то відповідно до ст. 25 Закону № 2735-VI можна виділити такі підстави для проведення перевірки:
1) якщо за результатами перевірки характеристик продукції у її розповсюджувача є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності виробника такої продукції;
2) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про введення в обіг продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, які можуть завдати такої шкоди (із зазначенням суб'єкта введення в обіг такої продукції, документального підтвердження завдання такої шкоди, опису відповідного недоліку тощо), а також інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано;
3) у разі одержання за допомогою системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, або в інший спосіб від уповноважених органів інших держав інформації про продукцію, що становить серйозний ризик, якщо її виробник ідентифікований та є резидентом України
У даному випадку слід звернуту увагу на те, що поняття «серйозний ризик» носить оціночний характер. Так, Закон № 2736-VI визначає серйозний ризик як будь-яку загрозу суспільним інтересам, що потребує оперативного втручання державних органів, у тому числі така, наслідки якої не виявляються негайно. Це, звісно, може призвести до широкого тлумачення цієї норми контролюючими органами та зловживання ними своїми правами щодо проведення перевірок продукції у її виробників.
Окрім перевірок характеристик продукції органи державного ринкового нагляду та контролю також можуть вчиняти:
- обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:
а) обмеження надання продукції на ринку;
б) заборону надання продукції на ринку;
в) вилучення продукції з обігу;
г) відкликання продукції;
- контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;
- попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція
ЩО МОЖНА, А ЩО НЕОБХІДНО РОБИТИ
На відміну від Закону № 2736-VI, яким встановлені лише обов’язки виробників та розповсюджувачів, Закон № 2735-VI містить й перелік правомочностей суб’єктів господарювання. Зокрема, зазначеним Законом передбачається, що вони під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції мають право:
1) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, додержання вимог законодавства;
2) перевіряти наявність у посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, наявність службових посвідчень;
3) одержувати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, копії посвідчень (направлень) на проведення перевірок та не допускати їх до проведення перевірок, якщо вони не надали копії таких документів;
4) бути присутніми під час здійснення всіх заходів ринкового нагляду;
5) одержувати в установленому порядку від органів ринкового нагляду і митних органів необхідну, доступну та достовірну інформацію про результати ринкового нагляду і контролю продукції;
6) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, забезпечення конфіденційності будь-якої інформації, одержаної під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції, крім випадків, визначених цим та іншими законами України;
7) оскаржувати в установленому законом порядку будь-які рішення, приписи, дії та бездіяльність органів ринкового нагляду, митних органів та їх посадових осіб;
8) звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду;
9) вживати за власною ініціативою заходів щодо запобігання та уникнення ризиків, які становить продукція, що надається ними на ринку, забезпечення відповідності цієї продукції встановленим вимогам та усунення порушень вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
ЧИМ ЗАГРОЖУЄ ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНИЙ РИНКОВИЙ НАГЛЯД ЗА НЕХАРЧОВОЮ ПРОДУКЦІЄЮ?
Згідно зі ст. 44 Закону № 2735-VI суб’єкти господарювання за порушення цього Закону несуть згідно з законами України цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Враховуючи положення зазначеної вище норми, а також ст. 15 Закону № 2736-VI слід зазначити, що діапазон штрафних санкцій в залежності від складу правопорушення коливається від ста п’ятдесяти н.м.д.г. (2550 грн.) до п’яти тисяч н.м.д.г. (85000 грн.). Ураховуючи те, що штрафні санкції можуть бути дуже великими особливого значення набуває можливість оскарження рішень, приписів, дій чи бездіяльності органів ринкового нагляду або їх посадових осіб до суду відповідно до чинного законодавства України.
Цікавим також є положення ч. 7 ст. 8 Закону № 2735-VI, згідно з яким у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію. Відповідне положення, як вбачається, порушує принцип невинуватості особи, яка повинна доводити свою невинуватість перед органом ринкового нагляду.
ВИСНОВОК:
Прийняття зазначених нормативних актів безумовно є позитивним кроком уперед. Насамперед ці нормативні акти є одним із проявів реалізації положень Основного Закону України, а саме ст. 50 щодо безпечності для життя і здоров'я довкілля. Однак законодавчі «неточності» можуть дуже негативно відобразитися на реальному втіленні, закладених в Законах, засад та механізмів здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ:
1. Конституція України;
2. Закон України від 02.12.2010, № 2736-VI «Про загальну безпечність нехарчової продукції»;
3. Закон України від 02.12.2010, № 2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»;
4. Закон України, від 05.04.2007, № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;
5. Закон ВР УРСР від 12.05.1991, № 1023-XII «Про захист прав споживачів»;
6. Закон України, від 17.05.2001, № 2408-III «Про стандартизацію»;
7. Закон України, від 01.12.2005, № 3164-IV «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»;
8. Закон України, від 17.05.2001, № 2406-III «Про підтвердження відповідності»;
9. Постанова КМ України, від 01.06.2011, № 573 «Про затвердження переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності».
