Міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд) є різновидом комерційного арбітражу, який історично виник у Англії та на європейському континенті для розгляду спорів між купцями на ярмарках, торговельних місцях і при здійсненні торгів на Балтійському морі.
В історико-правовому аспекті становлення арбітражу варто відмітити особливе значення Декрету Національних зборів Франції від 24 серпня 1790 року, яким передбачено, що третейський суд є самим раціональним засобом вирішення спорів між громадянами, і законодавці не повинні робити ніяких розпоряджень, які могли б зменшити значення та дійсність компромісу про арбітраж.
Першим соціальним законом про арбітраж був закон Англії від26 серпня 1889 року. Цим законом затверджувалися такі основоположні принципи арбітражу, як добровільність угоди про арбітраж, право усіх осіб, які укладають контракти, на арбітраж, а також процедура арбітражу.
Найбільш послідовно до питання правової регламентації арбітражу підійшло Німецьке законодавство. Статут цивільного судочинства 1877 року передбачив добровільність арбітражу, а також обов’язковість и випадки оскарження його рішень.
Слід відмітити, що загалом законодавство Англії, Німеччини та інших країн адекватно відображало природу арбітражу як альтернативного способу вирішення спорів, що виникали у сфері економічного обороту, в основі якого лежить договір і який виключає юрисдикцію державних судів.
Дійсно, арбітраж має давню історію і питанням пов’язаним з його діяльністю завжди приділялася питома увага.
В умовах все більшого розвитку та спеціалізації міжнародного економічного обміну, міжнародно-правового регулювання комерційного арбітражу його значення, безумовно, підвищується. При цьому в ряді публікацій справедливо підкреслюється ефективність арбітражу, його переваги при розгляді міжнародних цивільних справ у порівнянні з національними судами. Більше того, деякі автори висловлюють думку про непідготовленість суддів національних судів в питаннях торгово-промислової, фінансово-кредитної, міжнародної діяльності та недостатності одних лише професійно-юридичних знань суддів для об’єктивного та кваліфікованого розгляду спорів. На останок, робиться висновок, що арбітраж займає по відношенню міжнародних цивільних справ майже не таке саме положення, як державний суд по відношенню до загальноцивільних справ.
На нашу думку, незважаючи на ефективність та соціальну значущість міжнародного комерційного арбітражу, необхідно враховувати ступінь його можливого застосування, так само як і ступінь застосування та використання судового процесу для розгляду та розв’язання міжнародних цивільних справ.
В яких випадках арбітраж може бути бажанішим за суд? Перевага арбітражу виявляється перш за все в тому, що він забезпечує прийнятну, доступну та більш просту, на відміну від судової, процедуру розв’язання спорів. Іншими словами, мова йде про процедуру, що встановлена сторонами, яка в цілому може бути адекватною та пристосованою для прийняття погодженого рішення. Навіть в тих випадках, коли сторони звертаються до постійно діючого комерційного арбітражу, що має свої правила процедур, вони можуть внести корективи в процедуру арбітражу. У відповідності зі ст. 15 Арбітражного регламенту Міжнародної торгової палати під час провадження справи арбітр керується правилами, що випливають з Регламенту, а у випадках, коли його положень недостатньо, – будь-якими правилами, що встановили сторони. В Арбітражному регламенті ЮНСІТРАЛ передбачено, що якщо сторони вирішили передати на розгляд арбітражу спори згідно з цим Регламентом, то такі спори підлягають розв’язанню у відповідності з Регламентом з тими змінами, про які можуть домовитися в письмовій формі (ст. 1).
Доволі важливим є і те, сторони можуть формувати склад арбітражу, який розглядає і вирішує справу. Це сприяє довірі сторін до арбітрів та до їх компетентності. Важливою особливістю провадження в арбітражі є його конфіденційний характер, на відміну від гласності судового процесу.
До переваг арбітражу відноситься можливість вибрати не лише прийнятну арбітражну процедуру, мову, а також і прийнятне право. Так, у відповідності зі ст. 33 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ арбітражний суд застосовує право, яке сторони погодили як таке, що підлягає застосуванню при вирішенні спору по суті. При відсутності такого погодження сторін арбітражний суд застосовує право у відповідності з колізійними нормами, які він вважає прийнятними.
Рішення комерційного арбітражу, на відміну від рішень суду, є остаточними, що сприяє завершеності будь-якого арбітражного провадження. Вони не підлягають ані апеляції, ані наступному оскарженню, хоча в установленому порядку рішення арбітражу може бути оголошеним недійсним (ст. ІХ Європейської конвенції про зовнішньоторговий арбітраж), а також державний суд може відмовити у визнанні та приведені до виконання арбітражного рішення (ст. V Нью-Йоркської конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень).
Одним із найвагоміших переваг арбітражу є наявність механізму, що забезпечує визнання та виконання рішень комерційного арбітражу за рахунок конвенційного регулювання цього питання.
Також можна відмітити і швидкість арбітражного розгляду спору. Зокрема, ст. 13.2 Регламенту МКА при ТПП України строк арбітражного розгляду справи не повинен перевищувати 6-ти місяців. Проте, не дивлячись на те, що терміновість арбітражу – безсумнівний факт, навряд чи можна погодитися з тим, що саме в цьому – перевага арбітражу перед судочинством. Так само як необґрунтовано стверджувати, що розгляд справ у арбітражі може переслідувати мету понести менші витрати.
Відмічені переваги підтверджують, що арбітраж у сфері міжнародного економічного обороту є унікальним юридичним інструментом, що дозволяє остаточно вирішити правовий спір, при цьому подолати ряд труднощів правового та фактичного характеру, які можуть виникнути при звернені до державного суду.
Не дивлячись на широке визнання та розповсюдження арбітражу, в деяких випадках, як вже відмічалося, більш прийнятним при виникненні спору з міжнародного контракту звертатися до державного суду, а не до арбітражу. При цьому необхідно виходити, головним чином, із особливостей законодавства країни, де рішення очікуваного арбітражу повинно виконуватися примусово. Якщо згідно законодавства цієї країни рішення може бути переглянуто судом з питань права, то у випадку сумніву в добровільному виконанні рішення боржником доцільніше звертатися до державного суду, так як це зменшить час розгляду спору. Крім того, хоча рішення арбітражу носить остаточний характер, однак законодавство окремих країн може містити ряд особливостей з цього приводу.
