Зараз навколо мене з усіх боків багатоголосий крик: адже я живу над самою лазнею. От і уяви все різноманіття звуків, через які можна зненавидіти власні вуха. До того ж є ще й пиріжник, і ковбасники, і торговці різними стравами, всяк на свій лад, викликуючи про свій товар.
/Луцій Анней Сєнєка/
На конституційному рівні, в статті 49 Основного Закону, закріплено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Суттєвою складовою цього права є доступність лікарських засобів. Разом із тим, доступність лікарських засобів також передбачає доступність повної та достовірної інформації про ці засоби, їх ефективність та безпечність.
Саме з метою забезпечення цього права держава регулює розповсюдження інформації про лікарські засоби за допомогою спеціальних правил й обмежень, а за їх порушення – шляхом притягнення до юридичної відповідальності.
Для початку розберемося з категорійним апаратом. В розумінні Закону України «Про лікарські засоби» лікарські засоби це речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму.
До лікарських засобів належать: діючі речовини (субстанції); готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти); гомеопатичні засоби; засоби, які використовуються для виявлення збудників хвороб, а також боротьби із збудниками хвороб або паразитами; лікарські косметичні засоби та лікарські домішки до харчових продуктів. В свою чергу під «рекламою» згідно із Законом України «Про рекламу» слід розуміти «інформацію про особу чи товар, розповсюджену в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначену сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару».
Рекламі лікарських засобів присвячена стаття 21 ЗУ «Про рекламу». Так, відповідно до зазначеної норми, дозволяється реклама:
- лише таких лікарських засобів, що в установленому порядку дозволені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я до застосування в Україні;
- лише таких лікарських засобів, які відпускаються без припису (рецепту) лікаря, та лише таких медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, застосування яких не потребує спеціальних знань та підготовки.
Що стосується «заборон» в рекламі лікарських засобів, то Закон з цього приводу зазначає наступне:
1. Забороняється реклама лікарських засобів, які вживаються та розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря.
2. Забороняється реклама допінгових речовин та/або методів для їх використання у спорті.
3. Реклама лікарських засобів не може містити посилань на терапевтичні ефекти стосовно захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню.
4. У рекламі лікарських засобів забороняється розміщення:
- відомостей, які можуть справляти враження, що за умови вживання лікарського засобу чи застосування медичної техніки консультація з фахівцем не є необхідною;
- відомостей про те, що лікувальний ефект від вживання лікарського засобу є гарантованим;
- зображень зміни людського тіла або його частин внаслідок хвороби, поранень;
- тверджень, що сприяють виникненню або розвитку страху захворіти або погіршити стан свого здоров'я через невикористання лікарських засобів, що рекламуються;
- тверджень, що сприяють можливості самостійного встановлення діагнозу для хвороб, патологічних станів людини та їх самостійного лікування з використанням медичних товарів, що рекламуються;
- посилань на лікарські засоби як на найбільш ефективні, найбільш безпечні, виняткові щодо відсутності побічних ефектів;
- порівнянь з іншими лікарськими засобами з метою посилення рекламного ефекту;
- посилань на конкретні випадки вдалого застосування лікарських засобів;
- рекомендацій або посилань на рекомендації медичних працівників, науковців, медичних закладів та організацій щодо рекламованих товару;
- спеціальних виявлень подяки, вдячності, листів, уривків з них із рекомендаціями, розповідями про застосування та результати дії рекламованих товару від окремих осіб;
- зображень і згадок імен популярних людей, героїв кіно-, теле- та анімаційних фільмів, авторитетних організацій;
- інформації, що може вводити споживача в оману щодо складу, походження, ефективності, патентної захищеності лікарського засобу.
5. У рекламі лікарських засобів забороняється участь лікарів та інших професійних медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів.
6. Забороняється вміщувати в рекламі лікарських засобів інформацію, яка дозволяє припустити, що лікарський засіб є харчовим, косметичним чи іншим споживчим товаром або що безпечність чи ефективність цього засобу обумовлена його природним походженням.
Окрім вищенаведеного реклама лікарських засобів повинна містити об'єктивну інформацію про лікарський засіб і здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою і що рекламований товар є лікарським засобом; вимогу про необхідність консультації з лікарем перед застосуванням лікарського засобу, а також рекомендацію щодо обов'язкового ознайомлення з інструкцією до застосування, що додається до лікарських засобів.
Деякі особливості має реклама, що розповсюджується в аптечних закладах.
Це пов’язано, зокрема, і з частиною 7 статті 8 Закону України «Про рекламу». Відповідно до цієї норми, розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою. Тому на таку інформацію не розповсюджуються обмеження, пов’язані з рекламою (у тому числі, з рекламою лікарських засобів).
Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Оскільки лікарські засоби підлягають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись також інформація про їх сертифікацію.
Цікавим також є питання пов’язані з використанням так званих «бренд рімайндерів», що стосуються брендів лікарських засобів (ручки, чашки, блокноти та інша продукція з нанесення на неї бренда компанії). При цьому, щоб застосувати правило (виключення відносно реклами в місті продажу) бренд рімайндер, окрім самого бренду, повинен містити мінімальну інформацію про лікарський засіб із переліку об’єктивно необхідної споживачу. В противному випадку існує ризик визнання такої інформації рекламою з відповідними наслідками. Для справедливості варто відзначити, що на день сьогоднішній контролюючі орані обходять своєю увагою бренд рімайндери в аптеках, у зв’язку з цим практика знає масу випадків, коли наведені вище обмеження ігноруються, що, у випадку зміни підходу контролюючих органів, може привести до негативних наслідків.
Те, що Рада прописала…
Нещодавно, 19 квітня 2011 року Верховна Рада ухвалила, а Президент підписав Закон від 19.04.2011 N 3235-VI, згідно з яким реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я", який займає не менше 15 відсотків площі чи обсягу (тривалості) всієї реклами. Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
Крім того, нещодавно був прийнятий проект Закону від 03.02.2011 за № 8065 «Про внесення зміни до статті 21 Закону України «Про рекламу» (щодо обмеження реклами лікарських засобів)», який суттєво може погіршити становище як операторів фармацевтичного ринку, так і операторів рекламного сектору господарювання. Згідно із зазначеним законопроектом «реклама лікарських засобів може здійснюватися тільки у відповідних спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, або шляхом розміщення внутрішньої реклами у закладах охорони здоров'я, аптечних закладах, а також розповсюджуватися на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики».
Крім того, нещодавно був прийнятий проект Закону від 03.02.2011 за № 8065 «Про внесення зміни до статті 21 Закону України «Про рекламу» (щодо обмеження реклами лікарських засобів)», який суттєво може погіршити становище як операторів фармацевтичного ринку, так і операторів рекламного сектору господарювання. Згідно із зазначеним законопроектом «реклама лікарських засобів може здійснюватися тільки у відповідних спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, або шляхом розміщення внутрішньої реклами у закладах охорони здоров'я, аптечних закладах, а також розповсюджуватися на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики».
Поспіх і недбалість фармакологів може коштувати людям життя. Недобросовісна реклама медичних препаратів може спричинити невиправдані витрати, завдати матеріальної та моральної шкоди. Тому потрібно постійно працювати над вирішенням проблеми некоректної реклами лікарських засобів на рівні як державних, так і недержавних інституцій. Необхідним напрямком докладання зусиль буде підвищення ефективності застосування інституту відповідальності за порушення рекламного законодавства.
Варто пам’ятати, що не все те золото, що блищить. В ідеалі потрібно дотримуватись основного правила лікарської безпеки: менше довіряйте рекламі та більше – досвідченому лікарю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Конституція України;
2. Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996;
3. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991;
4. Проект Закону України (03.02.2011) № 8065 «Про внесення зміни до статті 21 Закону України «Про рекламу» (щодо обмеження реклами лікарських засобів)»;
5. Проект Закону України (24.06.2009) № 4708 «Про внесення зміни до статті 21 Закону України «Про рекламу» (щодо супроводження реклами лікарських засобів попередженням про загрозу самолікування)»;
6. Конвенція від 05.05.1989 «Європейська конвенція про транскордонне телебачення»;
7. Постанова КМУ від 26.05.2004 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу»;
8. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.2005 № 360 «Порядок відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів»;
9. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 10 червня 1997 року № 177 «Про затвердження нормативних актів з питань реклами лікарських засобів»
