Чинним законодавством України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Підставою застосування даного виду санкцій є адміністративно-господарське правопорушення - винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством, що порушує права інших суб'єктів господарювання.
Відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, такі адміністративно-господарські санкції:
- вилучення прибутку (доходу);
- адміністративно-господарський штраф;
- стягнення зборів (обов'язкових платежів);
- застосування антидемпінгових заходів;
- припинення експортно-імпортних операцій;
- застосування індивідуального режиму ліцензування;
- зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;
- анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;
- обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;
- скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;
- інші адміністративно-господарські санкції, встановлені Господарським кодексом та іншими законами.
Як бачимо цей перелік адміністративно-господарських санкцій не є вичерпним, оскільки законодавець допускає наявність інших адміністративно-господарських санкцій, встановлених законодавчими актами України.
В пропонованій статті пропонуємо більш докладно ознайомитися з такими видами адміністративно-господарських санкцій як адміністративно-господарський штраф та інші адміністративно-господарські санкції, встановлені Господарським кодексом та іншими законодавчими актами України, до яких можна віднести, зокрема, і пеню.
Штраф як адміністративно-господарська санкція
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Адміністративно-господарський штраф є одним із найбільш розповсюджених видів адміністративно-господарських санкцій. Аналіз вищезазначеної норми дає підставі виділити дві його основні ознаки:
1) грошова сума, що стягується з суб’єкта господарювання за порушення встановлених законодавством (а не договором) правил здійснення господарської діяльності;
2) віднесення даного платежу до бюджетного (публічного) стягнення, що накладається на вимогу уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування.
Відсутність зв’язку розглядуваної санкції з майново-господарським зобов’язанням виокремлює адміністративно-господарський штраф від штрафу як різновиду неустойки, що застосовується в порядку, визначеному ст.ст. 230-234 Господарського кодексу України та ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України.
Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 Господарського кодексу України.
Стягнення зборів (обов'язкових платежів)
У разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу).
Під господарським правопорушенням у даній випадку слід розуміти:
- несплату зборів (обов'язкових платежів);
- неповну сплату зборів (обов'язкових платежів).
Застосування адміністративно-господарської санкції до порушника в даному випадку передбачає:
- стягнення суми збору (обов'язкового платежу), яку належить сплатити, до відповідного бюджету;
- стягнення у визначених законом випадках штрафу в розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу).
Слід зауважити, що за загальним правилом, якщо спеціальним законом встановлене регулювання інше, ніж передбачено загальним законом, то застосовуванню підлягають правила, встановлені спеціальним законом. Пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. (далі – Закон № 2181-III) встановлює, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Виходячи з цього, правила статті 242 ГК України не підлягають застосуванню, оскільки абзацом четвертим частини першої статті 4 ГК України фінансові відносини за участю суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю бюджетів усіх рівнів знаходяться поза межами регулювання ГК України.
Слід зазначити, що порядок нарахування та стягнення пені та штрафів регламентований як Законом № 2181-ІІІ так і відповідними Інструкціями ДПА України, які практично дублюють положення Закону № 2181-ІІІ.
Строки притягнення до адміністративно-господарської відповідальності
За загальним правилом, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Спеціальними законодавчими актами можуть передбачатися спеціальні строки давності застосування окремих адміністративно-господарських санкцій. Так, в Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачені спеціальні строки давності стягнення податкового боргу та застосування відповідних санкцій: за загальним правилом у випадку, якщо податковий орган не визначить розмір податкового зобов’язання протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подачі податкових декларацій, платник податку вважається вільним від податкового зобов’язання (а значить – і від відповідних санкцій).
Проте при визначенні меж застосування ст. 250 Господарського кодексу та ст. 15 Закону № 2181-III під час застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, доцільно враховувати таке.
Виходячи зі змісту ст. 1 Господарського кодексу, зазначений Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні й регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Учасниками відносин у сфері господарювання відповідно до ст. 2 Господарського кодексу поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
У правовідносинах стосовно застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, органи державної податкової служби не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснюють організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 4 Господарського кодексу не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищезазначене, дія ст. 250 Господарського кодексу не поширюється на строки застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III.
Юрисконсульт ГК «АПТЕКА-95»
Олександр Янєв
ЛІТЕРАТУРА:
1) Конституція України;
2) Господарський кодекс України;
3) Цивільний кодекс України;
4) Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р.;
5) Наказ ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби»;
6) Наказ ДПА України від 11 червня 2003 року N 290 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби»;
7) Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі № 1-22/2001 за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб);
8) 5. Інформаційний лист Вищого Господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»;
